Правове

Види усиновлень

По суті, існує два види усиновлення за участю учасників з різних країн: міжнародне усиновлення та приватне усиновлення, відповідно до національного законодавства країни походження одного з учасників, зазвичай дитини.

Міжнародне усиновлення/приватне усиновлення відповідно до національного законодавства України

Міжнародне усиновлення

Відповідно до юридичного визначення в § 2a, абзаці 1, реченні 1 Закону про сприяння при усиновленні, процедура міжнародного усиновлення – це процедура усиновлення, в якій дитина зі звичайним місцем проживання за кордоном привезена або має бути привезена до країни усиновлення. Процедура міжнародного усиновлення також існує, якщо заявники на усиновлення мають звичайне місце проживання в країні і дитина була привезена в країну протягом двох років до подання заяви про усиновлення в країні усиновлення або в країні походження. Таким чином, дитина-іноземець усиновлюється відповідно до Гаазької конвенції про усиновлення. Для цього завжди необхідно залучати державну службу у справах дітей, яка відповідає за ваше місце проживання або визнаний державою міжнародний відділ з працевлаштування (громадські організації). Потім вони підтверджують придатність/або здатність усиновлення, які у свою чергу хочуть, бачити іноземну владу здійснюючи допомогу в усиновленні. Ця процедура означає міжнародне усиновлення відповідно до Гаазької конвенції про усиновлення.

Приватне усиновлення

У разі приватного усиновлення або усиновлення відповідно до національного законодавства країни походження дитини, пари, які бажають усиновити, не звертаються до однієї з затверджених державою агенцій з усиновлення, а намагаються знайти усиновлення за кордоном відповідно до національного законодавства, що застосовується там. Сьогодні вважається, що не менш як 60% усіх усиновлень є приватними усиновленнями. Приватні усиновлення явно переважують іноземні усиновлення за участю державних органів.

Усиновлення всередині країни або усиновлення в окремому порядку слід відрізняти від процедур міжнародного усиновлення. Це усиновлення відповідно до національного законодавства країни походження дитини.

Якщо заявники на усиновлення мають місце проживання за кордоном і хочуть усиновити дитину там, то це так зване іноземне внутрішнє усиновлення. Таке внутрішнє усиновлення не є міжнародним усиновленням. При оцінці того, чи мало місце міжнародне усиновлення, значення має звичайне місце проживання дитини та особи, яка клопочеться про усиновлення. Національність у цьому випадку значення не має.

Ось приклад Федерального управління юстиції:

Приклад: заявники на усиновлення мають німецьке громадянство, але постійно живуть та працюють у Таїланді. Ви хочете усиновити дитину в Таїланді, яка також мешкає в Таїланді. Заявники на усиновлення не збираються повертатися до Німеччини в найближчому майбутньому. У цьому випадку це внутрішнє усиновлення в Таїланді. Заявники на усиновлення повинні зв’язатися з компетентними органами Таїланду для здійснення усиновлення.

Те саме стосується і українських приватних усиновлень.

Українські правила, закони та положення про усиновлення дитини в Україні

Українські приватні усиновлення наразі можливі без будь-яких проблем навіть в умовах надзвичайного стану та проводяться постійно.

1. Юридичне визначення усиновлення

Під усиновленням відповідно до законодавства України розуміється прийняття дитини до своєї сім’ї, а не через усиновлювачів на підставі рішення суду.

2. Кого можна всиновити?

Усиновленню підлягають лише діти, визнані сиротами чи дітьми, які залишилися без піклування батьків. Це можливо у дітей, чиї батьки померли.

Статус дитини, яка залишилася без піклування батьків, надається дітям, батьки яких:

• Втратили батьківську опіку або були оголошені зниклими безвісти чи недієздатними.
• Батьки були оголошені померлими, які відбувають покарання у в’язницях.
• Батьки перебувають у розшуку через борги за аліментами і постійно хворіють, що не дозволяє їм виконувати свої обов’язки щодо догляду за дитиною на постійній основі.

Вищевикладене відноситься до усиновлення неповнолітніх. Однак існують також усиновлення дорослих, при яких може бути усиновлено дорослого, якщо він є сиротою або його батьки були на законних підставах позбавлені батьківських прав до досягнення дитиною 18-річного віку.

3. Хто може всиновлювати дітей?

Українське законодавство визначає, хто може бути усиновлювачем:

• дієздатні особи віком від 21 року, які не менше ніж на 15 років старші за усиновлювану дитину.
• При усиновленні дорослих різниця у віці має бути не менше 18 років.
• Подружнє усиновлення.
• Особи, які живуть у сім’ї.

Наступні особи мають пріоритет при усиновленні:

• Громадянин України чи громадянка України, у сім’ї яких росте дитина;
• Громадяни України, які мають родинне відношення до дитини;
• Чоловік(а) батьків;

Особи, які усиновили кількох братів та сестер.

4. Хто не може всиновлювати?

• Обмежено дієздатним чи недієздатним
• Особи, позбавлені батьківських прав
• Особи, чиє усиновлення було скасовано
• Алкоголіки чи наркомани
• Нерезиденти
• Люди без фіксованого доходу
• Люди, які страждають на деякі захворювання
• Не одружені іноземці, якщо тільки іноземець не перебуває у спорідненості з дитиною;
• Люди із судимістю.

5. Що потрібно зробити, щоб усиновити дитину?

Щоб стати кандидатом на усиновлення, особи, які бажають усиновити українську дитину, мають подати заяву на набуття статусу кандидата на усиновлення у компетентній українській службі у справах дітей.

До заяви необхідно додати такі документи:

• Копія паспорта для виїзду за кордон та паспорта громадянина країни проживання;
• Свідоцтво про шлюб;
• Довідка про доходи протягом останніх 6 місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік.
• Довідка про стан здоров’я кожного заявника;
• У разі потреби, нотаріально засвідчена письмова згода іншого чоловіка на усиновлення дитини;
• Довідка про відсутність судимості;
• Договір оренди чи свідоцтво про право власності на житло;
• Сертифікат про успішне проходження курсу з усиновлення дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків. В даний час це можна зробити онлайн з нашою допомогою.

Після подання документів та заяви для визначення придатності до усиновлення служба у справах дітей зобов’язана зробити це протягом 10 робочих днів:

З документами необхідно ознайомитись.

Служба у справах дітей проводить співбесіду із заявниками та роз’яснює їм права та обов’язки усиновлювачів, правові наслідки усиновлення та порядок спостереження за умовами життя усиновлених дітей.

Служба у справах дітей повинна відвідати заявників за місцем їх проживання та вивчити житлові умови, щоб перевірити, чи є заявники відповідними усиновлювачами.

Створюється відповідний висновок.

У разі позитивного висновку усиновлювачі вносяться до бази даних потенційних кандидатів на усиновлення і, таким чином, можуть контактувати з дітьми, що усиновлюються, по всій Україні.

Після контакту та знайомства з дитиною кандидати на усиновлення подають заяву до відділу опіки про усиновлення дитини. Відділ опіки складає експертний висновок про доцільність усиновлення відповідно до інтересів дитини, що усиновлюється.

Однак досвід показує, що обробка зазвичай займає понад 10 днів.

Після отримання висновку заявники звертаються до місцевого суду за місцем реєстрації дитини із заявою про усиновлення з усіма документами, що додаються:

• Копія паспорта;
• Копія свідоцтва про шлюб;
• Копія свідоцтва про народження дитини;
• Довідка з місця роботи;
• Довідка про доходи;
• Характеристика дитини зі школи чи дитячого садка;
• Укладання відділу опіки у справах усиновлення;
• Довідка про відсутність судимості;
• Довідка про стан здоров’я;
• Довідка про реєстрацію місця проживання;
• Квитанція про сплату судового збору.

Після позитивного рішення суду та набрання ним законної сили дитина усиновлюється, і усиновителі зобов’язані забрати дитину з місця проживання. Це відбувається у присутності представника відділу опіки у справах усиновлення.

6. Усиновлення іноземцями

Усиновлення українських дітей іноземцями відбувається так само, як описано вище. Однак є деякі відмінності.

Дитина з українським громадянством може бути усиновлена іноземцями тільки в тому випадку, якщо вона зареєстрована в компетентному органі як усиновлена не менше одного року і досягла п’ятирічного віку.

Усиновлення може бути здійснено до закінчення зазначеного терміну та до досягнення дитиною п’ятирічного віку, якщо:

• Усиновлювач полягає у спорідненості з дитиною;
• дитина страждає на захворювання, включене до спеціального переліку захворювань, затвердженого центральним органом охорони здоров’я;
• Всі брати і сестри приймаються в сім’ю, якщо один із них досяг п’ятирічного віку і перебуває на обліку у відповідному органі виконавчої влади не менше одного року;
• Іноземці хочуть усиновити дитину, яка є рідним братом або сестрою дитини, яку вони раніше усиновили.
• Привілеєм в усиновленні дитини з українським громадянством користуються іноземці, які:
• Мають відношення до дитини;
• Громадяни країн, з якими Україна уклала договір про надання юридичної допомоги (до таких країн належать, зокрема, Польща, Литва, Латвія, Румунія, Молдова, Грузія).

Ці органи надсилають запит до правоохоронних органів країни походження та до Інтерполу для перевірки іноземних громадян, які бажають усиновити дитину, на наявність судимостей. Лише після цього іноземцям надається право на усиновлення.

Усиновлена дитина зберігає українське громадянство до вісімнадцяти років.

Правова основа:

• Конституція України
• Закон України про громадянство
• Закон України про сімейне право
• Цивільний процесуальний кодекс України
• Постанова Кабінету Міністрів України №:905