Приклад із досвіду усиновлення німцями в Україні

Чоловікові 45, а мені 43 роки, дітей ми не маємо, а дітей хочемо вже багато років. Ми маємо добрий фінансовий стан.

На жаль, за медичними показаннями я не можу більше мати дітей.

Ми давно намагаємось усиновити дітей у Німеччині, але це неможливо з відомих причин, таких як вікові обмеження тощо.

Я проти програм сурогатного материнства з етичних та юридичних причин.

Потім ми дізналися про компанію Ahrens+Schwarz, що базується у Києві/Україні, за рекомендацією друзів.

Обіцянки та описи в Інтернеті звучали добре, тому я написав до компанії електронною поштою. Незабаром я отримав відповідь від Ahrens+Schwarz і відбулася перша телефонна консультація. Пан Аренс – німець, який давно живе в Україні, а також організовує та займається усиновленням у рамках юридичної фірми. Пан Аренс також був усиновлений у дитинстві.

Те, що описано на сайті, обговорювалося більш докладно та звучало цілком прозоро та підходило для нас.

Після деяких обговорень з моїм чоловіком ми вирішили працювати разом з паном Аренсом і поїхати в Україну, щоб підготуватися ґрунтовно. Спочатку, звичайно, ми мали побоювання щодо ситуації з безпекою в період воєнних дій в Україні.

Але пан Аренс погодився забрати нас неподалік кордону з Польщею.

Отже, ми зустрілися там у готелі, заброньованому паном Аренсом у Ярославі, на польсько-українському кордоні.

Пан Аренс пояснив нам весь процес та окремі кроки. На всі відкриті запитання було дано відповіді до нашого повного задоволення.

Отже, наступного ранку ми в’їхали машиною в Україну через польсько-український прикордонний перехід у Краківці та разом проїхали близько 60 км до українського міста Львів, яке знаходиться одразу недалеко від кордону.

Пан Аренс знову забронював для нас готель. Вона мала стоянку в підземному паркінгу і власну охорону.

Цього ж дня ми завітали до нотаріуса у Львові, де підписали довіреність та інші документи на пана Аренса, щоб ініціювати все необхідне.

Також він заздалегідь підготував для нас список документів, які ми привезли із собою.

Потім ми змогли виїхати наступного дня.

Решта підготовчих етапів для отримання посвідки на проживання в Україні була виконана юридичною фірмою Ahrens+Schwarz приблизно за 3 місяці.

Ми обидва отримали українську посвідку на проживання та реєстрацію в Україні.

Це заклало основу для початку процесу усиновлення.

Далі потрібно було отримати підтвердження усиновлюваності, у зв’язку з чим наші кандидатури було розглянуто та включено до бази даних як усиновлювачів в Україні.

Ми приїжджали сюди 2 рази. Побували у різних лікарів – дерматолога-психіатра, фізіолога, нарколога, сімейного лікаря та зробили різні лабораторні аналізи, СНІД, реакція Вассермана тощо. Ми самі були здивовані, скільки тут аналізується і які зусилля докладаються для цього.

Але юрист Галкіна та перекладач Світлана з Ahrens+Schwarz організували для нас практично всі і завжди були поряд, тому наші зусилля були зведені до мінімуму без очікування.

Курс із усиновлення сиріт можна пройти он-лайн.

Що не було проблемою за допомогою перекладача та адвоката.

Потім було відвідування нашої орендованої квартири у Києві на місці та бесіда зі службою у справах дітей. За кілька тижнів ми отримали позитивну новину про те, що є прийомними батьками. При цьому нас зареєстрували кандидатами на усиновлення по всій Україні.

Все було ідеально організовано за часом, тож наше перебування в Україні було недовгим.

Потім ми провели пошук дітей у базі даних.

Через деякий час ми побачили тут Андрія. На той час він перебував у дитячому будинку під Києвом. Права опіки були позбавлені біологічних батьків багато років тому. Інших родичів він не мав. Потім перекладач зв’язався з керівництвом дитячого будинку і ми відвідали його в дитячому будинку. Керуючий будинком та персонал були дуже корисні та підтримали нас у нашому проекті. Зменшив страхи у дитини, щоби перша зустріч пройшла без ускладнень.

Через два тижні була ще одна зустріч у дитячому будинку, яка знову пройшла дуже гармонійно. Андрій – активна дитина, яка вже у другий візит була дуже довірлива.

Наступним було більш тривале побачення з ночівлею у нас вдома на орендованій квартирі в Києві. Це теж пройшло дуже добре та без ускладнень.

Так у нас дозріло рішення, що ми хочемо усиновити Андрія. Тим часом були проведені додаткові зустрічі протягом більш тривалих періодів часу, і за допомогою юридичної фірми було підготовлено ще один звіт соціальної служби/служби у справах дітей, який був позитивним, і таким чином було дотримано всіх передумов для успішного усиновлення.

Адвокат юридичної фірми Ahrens und Schwarz подав заяву про усиновлення до суду у сімейних справах, і усиновлення було задоволене, як і очікувалося. Ми були у нестямі від радості, що наше бажання мати дітей тепер стало реальністю.

Зрештою, однак, перед від’їздом із країни необхідно було виконати кілька формальностей. Після того, як рішення суду про усиновлення набуло законної сили, нас вписали у свідоцтво про народження як батьків, а дитині дали наше прізвище. Оформили дитячий паспорт тощо. Компанія Ahrens+Schwarz про все подбала за нас за дорученням.

Тепер Андрій став нарешті нашим сином, формально.

І ось настав день від’їзду.

Ми всі троє виїхали через прикордонний перехід Краковець.

На паспортному контролі взагалі не було запитань.

Звичайно, про всяк випадок ми мали оригінал свідоцтва про усиновлення.

При в’їзді до Польщі паспорт Андрія довго розглядали на контрольно-пропускному пункті.

Потім нас запитали, чи це наш син, на що ми відповіли позитивно.

Ми також показали апостилізоване та перекладене свідоцтво про народження, яке ми підготували для цієї мети, та заявили, що усиновили дитину. Визнання усиновлення ще попереду.

Однак більше не вимагалося додаткових документів, таких як свідоцтво про усиновлення тощо, і натомість хотілися гарні подальші подорожі. Такі випадки, мабуть, там уже відомі. Сьогодні усиновлення за кордоном вже не така вже й рідкість.

Потім юрист-партнер подбав про визнання нашого рішення про усиновлення, яке зайняло близько півроку і мало швидше формальний характер, як ми думали, і не викликало жодних проблем.